Скільки ти подорожуєш, стільки ти живеш

       Закарпаття… Гори…Полонини… На них не можливо дивитись без захвату. Неймовірна краса, яка чаровує і манить до себе. Завдяки отцю Володимиру Сасу та його дружині Галині, які організували подорож краєвидами Закарпаття для  учнів Добрянської школи І-ІІ ступенів. Рано-вранці супроводжуючі вчитель Давида Л.В. і педагог-організатор Івашків М.П. розмістили дітей в автобусі та з Богом вирушили в дорогу.

Перша зупинка була на Перевалі, ми зробили гарні фото та роздивилися навколишній краєвид. Потім ми прибули до військово-історичного комплексу «Бункер Лінії Арпад», де гід Іван провів цікаву пізнавальну екскурсію, під час якої ми дізналися дещо про історію Закарпаття, про воєнні події часів Другої світової війни та військові операції, які саме відбулися у Карпатах, про будівництво оборонних споруд, призначення приміщень. Було холодно та темно, але дуже цікаво, лунало сильне ехо . Учнів вразила розповідь пана Івана, вони уявляли собі тих мужніх, сильних воїнів, які там знаходилися.

Наступна зупинка була  на полонині Боржава . Це - найдовша полонина Закарпаття. Провівши вчителями інструктаж з техніки безпеки, всі піднялися на канатній дорозі на самий вершечок.  Пейзажі природи, які перед нами відкривались, неможливо передати ні одною камерою, їх краса безгранична і непередбачувана. Коли око вже не в змозі вловити того хвилювання, видається, що ті гори вкриті ніжним блідо – салатовим оксамитом, а далі… далі, де гірські верхівки ніжяться в лагідних густих білих хмарках, гори набувають пронизливого, сизо-голубого кольору. Перебування тут чудово допомагає відпочити від цивілізації та дає нові життєві сили. На вершині отець Володимир разом із дівчатами під гітару співали пісні про Бога та про Україну.

Також захопили квадроцикли, гірські мотоцикли та велосипеди на яких катилися екстремальні хлопці. Відпочивши та з новими силами вирушили в дорогу. Під час поїздки Людмила Василівна та Марія Петрівна розважали дітей у дорозі, співали пісні, грали ігри, розповідали цікавинки  та легенди, щоб швидше згаяти час. Зупинившись, неподалік від залізничної станції Воловець, що в Межигірському районі , там знаходиться популярний водоспад Шипіт.

Відвідали його блискучі каскади, які зачаровують всіх. Від сили й потужності струменів води аж серце завмирає – саме так можна сказати про чарівний водоспад у Карпатах. Ця оригінальна назва говорить сама за себе. Прислухайтеся до водоспаду – він ніби говорить з кожним із відвідувачів тихою мовою – шепотом. Так, кажуть, з приїжджими розмовляють самі гори, самі Українські Карпати. Хоча існує безліч легенд про це місце.

По дорозі додому ще зупинилися біля гірськолижного комплексу «Плай». Які там сучасні дерев’яні будиночки, фасади, церква, квіткові композиції, басейн, бані та спортивний зал. 

Всі були задоволені такою поїздкою, непотрібно далеко їхати, це все знаходиться у нас на Україні. Цим потрібно пишатися. Щоб не забути  місця нашої подорожі ми зробили багато фотографій та купили різних сувенірів. Отець Володимир наголосив, що скільки ти подорожуєш, стільки ти живеш. Не відкладайте на потім, якщо дуже сильно чогось бажаєте - здійснюйте! Подорожуйте!

Івашків Марія Петрівна